(067) 794-11-08, (067) 7-888-315

promzt@i.ua, zt888315@gmail.com

10025 Житомир, ул.Королёва 158

Карта проезда

Главная  •  Публикации • публикации "КАМНЕОБРАБОТКА" • Обробка блоків з природного каменю.

Обробка блоків з природного каменю.

← Назад
При оброблюванні блока крім корисної продукції утворюються відходи у вигляді шматків каменю і шламу, які також можуть розглядатися як напівфабрикат для деяких виробів, наприклад, надгробних плит.

Важливим показником при оброблюванні є об'єм шламу, що утворюється. Він характеризує рівень використання алмазного інструмента на одиницю продукції, яка може вимірюватися в площових, об'ємних, вагових або вартісних вимірюваннях.

У світовій практиці відсутні єдині стандарти на блоки. Вимоги до блоків формулюються замовниками. Так, наприклад, у Фінляндії, основному постачальнику гранітних блоків на європейський ринок, розрізняють дві категорії блоків І і II сортів. На якість блоків дається гарантія. До І сорту відносяться блоки, що мають правильну форму паралелепіпеда об'ємом більше 2,5 м однорідний склад без наявності тріщин. Якщо хоч одна з умов не задовольняється, блок переводиться в категорію II сорту.

Усередині І сорту ціни на блоки змінюються залежно від їх довжини і висоти. Для особливо цінних видів каменю комерційними вважаються блоки меншого розміру. Їх ціна мінятиметься також залежно від довжини і висоти. На всю решту блоків гарантія якості не видається. В Україні вступив в дію європейський стандарт EN 1467:2003, який має назву ДСТУ Б ЕN 1467:2007 "Камінь природний. Блоки необроблені.   Вимоги."   Цей   стандарт   установлює   вимоги до необроблених блоків із природного каменю, з яких виготовляються вироби для використання в будівництві, надгробні плити та інші вироби подібного застосування та не поширюється на мінеральні заповнювачі, матеріали зі штучного агломерованого каменю й монтаж.

Необроблені блоки бувають безформними, брусковими та заданого розміру.

Розміри необробленого блока - це розміри необробленого брускового блока - довжина l, ширина b і висота h. Розміри наводяться в зазначеній послідовності в метрах із точністю до двох десяткових знаків. Довжина l відповідає більшій стороні природного прошарку (у необхідному місці).

Ширина b - це менша сторона природного прошарку або сторона під прямим кутом до довжини.

Висота h - це сторона під прямим кутом до природного прошарку (рис.2.2.) або до площини, яка містить довжину l і ширину b.

Розмір брутто необробленого блока визначається довжиною сторін мінімального паралелепіпеда, описаного навколо необробленого блока (рис.2.3.).

Розмір нетто необробленого блока визначається в такому порядку. Визначають найбільший вписаний блок у формі паралелепіпеда, який не містить жодної сторони без прямого кута, а також отворів від свердління та Інших отворів. Отримана внаслідок цього фігура є розміром нетто.

Комерційний розмір необробленого блока отримується відніманням від кожного розміру нетто 0.05 м

(рис. 2.3).

                                                      

Рис.2.2. Розміри необробленого блока (l-природний прошарок).      Рис.2.3. Розміри брутто, комерційні розміри необробленого блока

             

Усі вимірювання блоків виконуються відповідно до ДСТУ ЕN 13373 і вказуються в метрах із точністю до двох десяткових знаків.

Усі шість сторін брускового необробленого блока мають бути приблизно пласкими, розташованими одна до одної під прямим кутом або паралельно і мати форму паралелепіпеда. В окремих місцях дозволяються відхилення від форми паралелепіпеда.

Безформні необроблені блоки для комерційних цілей вимірюються лише за масою. Найменування завжди вказується відповідно до стандарту ЕN 12440 (тобто традиційна назва, петрологічна родина, типовий колір і місце походження). Петрологічна родина визначається відповідно до Стандарту  ЕN І2407. Ця характеристика вказується на вимогу.

Колір, рисунок прожилок, текстура каменю тощо визначаються візуально, наприклад, при порівнянні з полірованим контрольним зразком. Контрольний зразок надається постачальником.

Вимоги щодо необроблених плит. Сляби

До необроблених плит відносять напівфабрикати, які утворюються шляхом розпилювання блока природного каменю. До напівфабрикатів відносять сляби і товстоміри. У каменеоброблюванны сляб - окантована або не окантована по периметру плита, продукт розпилювання блока, що є заготовкою з каменю прямокутного перетину зі співвідношенням ширини до товщини не менше 15.

Довжина сляба обмежена довжиною блока, а товщина - товщиною майбутньої плитки. Ширина сляба рівна висоті блока або максимальній глибині розпилювання пилки.

Сляби бувають гранітні і мармурові. Поява на ринку слябів пов'язана перш за все з їх великим попитом. З цінової точки зору закупівля слябів вигідніша порівняно з закупівлею блоків, оскільки в цьому випадку не треба платити за транспортування відходів, частка яких в блоці складає більше 50%. Для оброблювання блоків потрібне дуже дороге обладнання, а для оброблювання слябів достатньо мати дешеві ручні верстати. З цієї причини на ринку існують тисячі фірм з малою формою власності, які організовують виробництво таким чином, що найбрудніші, енергоємніші і дорожчі процеси розпилювання здійснюють на місці добування блоків, а подальшу обробку - на місці споживання виробів з каменю. Такий випадок організації виробництва дуже характерний для місць, які віддалені від родовищ каменю.

Принципи визначення комерційних розмірів слябів.

Зовнішні розміри сляба - його геометричні розміри, які визначаються, в основному, за принципом вписаного прямокутника. Комерційні розміри сляба - його геометричні лінійні розміри, які використовуються у виробничих і комерційних розрахунках для визначення вартості продукції і обсягів виробництва.

Виникає питання, як визначити комерційні розміри сляба? Для слябів хорошої якості і щодо правильної геометричної форми комерційні розміри визначаються, як правило, зменшенням на 5-І0см зовнішніх розмірів заготовки (рис. 2.4). Такий спосіб визначення комерційного, тобто "чистого" розміру, що використовується з торгово-виробничою метою, закріпився на міжнародному ринку внаслідок емпіричних узагальнень і багаторічної практики роботи з даним видом продукції з різних видів каменю.

 

Рис. 2.4. Схема визначення розмірів сляба

Сама необхідність введення поняття "комерційний розмір" зумовлена декількома обставинами: якість оброблювання в крайовій зоні здебільшого гірша, ніж в центральній частині, що пов'язано з особливістю роботи шліфувального інструмента в крайових зонах чи характеристиками каменеобробного устаткування; при перевантаженнях слябів при транспортуванні відбувається пошкодження переважно зовнішніх країв заготовок; при подальшому оброблюванні слябів неможливо обпилювати майбутню деталь по самому краю сляба; для забезпечення якісного розкрою необхідно відступити від краю заготовки на 30-70 мм (залежно від виду каменю та інструмента, який використовують).

Іноді (здебільшого при розпилюванні мармурових блоків) виходять сляби неправильної геометричної форми. В цих випадках застосовується принцип "вписаного прямокутника": таких прямокутників може бути два, а іноді і три (рис. 2.5).

       

Рис. 2.5. Схеми визначення усередненого розміру слябу

Використання комерційних розмірів слябів у всіх розрахунках при виробництві, оброблюванні і торгівлі є необхідністю, яка визначає справедливе ціноутворення. Це вкрай важливо також для синхронізації розрахунків продуктивності від видобутку блоків до випуску готової продукції, а також правильного визначення відходів виробництва.

Оброблювання поверхні виконується принаймні у межах країв комерційного розміру необхідних плит.

Оброблювання поверхні певних типів каменю може, як правило, передбачати використання замазки, наповнювачів або інших подібних матеріалів для оброблювання природних отворів, дефектів або тріщин. Це вважаться допустимим елементом оброблювання виробу. У таких випадках потрібно вказувати тип оброблювання, а також тип і характер додаткових матеріалів.

Поверхня профілю, отримана розколюванням, має бути в межах допустимих відхилень.

Глибина жолобів, що виникли внаслідок вирізання, має бути не більше ніж 2 мм. Якщо необроблена плита призначена для наступного полірування, глибина жолобів не має перевищувати 1 мм.

Внаслідок оброблювання поверхня має мати стандартний вигляд. Метою оброблювання є отримання визначеного типу оброблювання (наприклад, порівняно з контрольним зразком) на усіх відкритих поверхнях.

За допомогою шліфування отримують, наприклад, такі типи поверхні:

- грубошліфовану поверхню отримують при використанні шліфувальною крута з розміром зерна F 60;
- середньошліфовану поверхню отримують при використанні шліфувального крута з розміром зерна F 120;
- тонкошліфовану поверхню отримують при використанні шліфувального круга з розміром зерна F 220;
- матову поверхню отримують при використанні полірувального лиска з розміром зерна F 400;
- поліровану поверхню отримують при використанні полірувального диска або повсті.

Алмазними щітками також отримують поверхню, що нині набирає популярності - Антик, або «мокра шкіра». Структура цієї поверхні залежить від первинної структури сировини. Антикування дозволяє надати необхідну шорсткість нерівній поверхні практично будь якої складності.

За допомогою ударних інструментів отримуються, наприклад, такі типи поверхні:

- поверхня, оброблена бучардою (див. стандарт EN 12670:2001), отримана з використанням бучарди (ударний інструмент для рифлення поверхні і квадратною головкою й декількома ударними зубцями або краями пірамідальної форми), бучардного верстата (верстат, який складається з подавальних роликів і консольної балки, що підтримує пневматичну бучарду);

- коригована поверхня тип оброблювання поверхні, отриманий з використанням кувального зубила й     дерев'яною молота або шпунтувального верстата;

- рифлена поверхня: тип оброблювання поверхні, отриманий з використанням зубчатки (ударного інструмента для рифлення поверхні, ріжучий край якого складається з декількох зубців різного розміру) або ділильного верстата.

До механічних обробок також відносять наступні поверхні:

- поверхня з піскоструминним обробленням (див. стандарт EN 12670:2001)
- поверхня з водоструминною обробкою
- поверхня, оброблена верстатним способом (див. стандарт EN 12670:2001).
- колота поверхня (скала).

За допомогою термообробки отримують наближену до природної структури

- обпалену поверхню

Необроблені плити природного каменю дозволяється додатково укріплювати з тильної сторони та склеювати штучними смолами у випадках, коли ймовірно, що оброблювання каменю призведе до зміни характеристик матеріалу (наприклад, унаслідок потужної обробки поверхні   бучардою,   обпаленням   або   температурною обробкою, укріплення плит з тильної сторони або через використання замазки, наповнювачів або інших подібних матеріалів для оброблювання природних отворів, дефектів або  тріщин  тощо),  це необхідно враховувати при визначенні характеристик.

Такі характеристики як колір, рисунок прожилок, текстура каменю тощо визначаються візуально. Будь-яке візуально помітне відхилення, наприклад, украплення й прожилки, допускаються за умови, що вони характерні для відповідного типу природного каменю і не погіршують експлуатаційних якостей плит. На необроблених плитах позначаються помітні  тріщини й розщілини. Об'ємна густина і відкрита пористість, що визначаються методом випробовування,  вказуються в усіх випадках.

Комментарии

An error has been occurred

Ошибка:

Внимания: